От що буває, коли любителі стикаються зі справжнім професіоналізмом. Дивитись з 45-ї секунди:
P.S.: коменти можна не читати :-)
Виліт в П'ятницю. Сьогодня контора надіслала мені листа в якому написано, зокрема, таке:
MoneyCredit cards and travellers` cheques are not usually accepted in Sudan. It is not possible to obtain cash against credit cards at banks, and credit cards are not accepted at hotels to settle bills. Neither is it possible to cash travellers` cheques through the local banking system in Sudan. You should ensure that you have sufficient hard currency, preferably US Dollars (dated 2003 onwards), to cover expenses during your stay.
Завтра про всяк випадок подзвоню в МЗС, з'ясую контакти нашого посольства або представництва в Судані. А то з таких листів трохи лячно стає.
Традиція - це "передача" латиною. Тобто те, що було передано людині кимось іншим. Зазвичай вживається для визначення переданого предками. Якщо подивитись на ті традиції, що нам залишили у спадок попередні покоління, через призму потреб людини, то можна зробити висновок, що наші традиції - неповноцінні. Мене кожна згадка про "багаті українські традиції" несвідомо бентежила тривалий час і я ніяк не міг збагнути, чим саме, доки друг, що зараз мешкає в США, не розказав мені таку історію:
Кілька тамтешніх дайверів, доклавши певних зусиль знайшли в Карибському морі, в територіальних водах США іспанський галеон з коштовним вантажем на борту, затоплений у тисяча п'ятсот затертому році. Що саме був за вантаж - не важливо. Важливо, що цінний. Але у Штатах є закон, який об'являє все, що лежить у їхніх територіальних водах, власністю федерального уряду. Тому дайвери, повідомивши про знаходження галеона відповідальних осіб, не повідомили останнім координати, а одразу розпочали торг, вимінюючи їх на частину скарбу.
Представники уряду вступили в переговори, але через якийсь, дуже нетривалий, час на обидві сторони чекав сюрприз: на арені з'явилась іспанська страхова компанія, що страхувала цей галеон! Компанія пред'явила страховий поліс від того самого тисяча п'ятсот затертого і заявила свої права на весь вантаж галеона на підставі того, що вона тоді виплатила страховку власнику і тепер хоче закрити свої збитки. Але оскільки Північно-Атлантичний флот США значно потужніший за іспанський, то весь вантаж страхова компанія не отримала, а просто стала іще одним учасником переговорів.
Зрештою дайвери, уряд Сполучених Штатів та іспанці домовились щодо поділу скарбу. Дайвери повідомили координати, уряд підняв галеон і його вантаж був розділений у відповідності до досягнутих домовленостей. В цій історії мене вразила поява іспанців з їх страховим полісом 500-річної давнини. Факт використання матеріального об'єкту, що дійшов до нас з сивої давнини, пройшовши руки кількох десятків поколінь, для вирішення проблем в сучасному світі. Факт наявності такої потужної матеріально-правової традиції. І тоді я зрозумів, чого не вистачає українським традиціям.
Подивіться, попередні покоління не залишили нам традицій управління власністю, ділової практики та етики, традицій державного управління, ба навіть традицій вияву поваги з боку суспільства до людей, що досягли вершин у науці, мистецтві або служінні цьому самому суспільству. Наші традиції стосуються лише базових потреб людини: їжа, весілля, похорони, церковні свята та обряди (для віруючих). Це не мало, але світ сьогодня став значно більше, складніше та цікавіше.
В П'ятницю лечу в Судан. От з цими пацанами. На 10 діб: 3 доби літаємо, 7 - пірнаємо. Інтернета там не буде зовсім, тому ноут з собою не беру. Очікую ломку :-)
... яке я бачив в Інеті - це "Яким браузером Ви користуєтесь"
... час починати боятись: за вами майже прийшло ФБР.
При імпорті веб-логів в базу для подальшого аналізу основною проблемою є велика кількість сміття і більшість роботи полягає у написанні фільтрів або модифікації структури програми-імпортера таким чином, щоб в базу попало якомога більше відфільтрованих даних за якомога менший проміжок часу. Зазвичай це передбачає роботу з пакетами записів лога і використання транзакцій при їх доданні.
Але при використанні PGOCaml доводиться мати справу з такими проблемами у вихідних даних, що призводять до зміни стану транзакції на помилковий і далі транзакцію можна тільки відкотити. Відповідно, доводиться в фунцію обробки списку записів лога додавати параметром список вже доданих записів з тим, щоби при будь-яких проблемах з транзакцією відкотити її, об'єднати список добропорядних записів з тим що залишилось і запустити транзакцію знову.
Альтернатива - фільтрувати вхідні дані так, щоб в них не залишалось жодної причини для поламки транзакції. Але очевидно, що з першого разу таку множину фільтрів написати нереально.
Вирішив поборотись з весняним авітамінозом і депресією. Випив сам пляшку(!) білого вина. Вино хороше, Sauvignon Blanc від барона Ротшильда. Але все одно від цілої пляшки тягне на ратні подвиги.
При використання PGOCaml мати в таблицях бази поле з іменем ref (ключове слово в ocaml) не рекомендується: препроцесор генерує некомпілябельний код.
Щось рано мені сьогодня спати хочеться, навіть першої ще нема...
Наприкінці зими різна п'янь починає волати вночі під вікнами значно раніше за котів.
Апгрейд ноута до Snow Leopard вилився в перехід з Apple Mail на Thunderbird та кумулятивний апгрейд середовища розробки: апгрейд MacPorts потягнув за собою переїзд на новий GODI з OCaml 3.11 в комплекті. Як наслідок, підняв новий environment і на сервері.
При перекомпіляції моїх модулів за допомогою ocamlfind вилізла проблема з CalendarLib: при збірці нативних бінарів лінкер кожного разу намагався двічі прилінкувати функи календаря. Полікувалось викиданням calendarLib.cmx з META-файлу.
Пакет pgocaml.statements з camlp4-синтаксисом у новій "монадичній" версії 1.4 перейменували у pgocaml.syntax. Доки з ходу я не знайшов, довелось знову-ж таки лізти у META-файл пакету.
Знаходиться у селі Горонглаб. На нього виводить дорога Т-07-14.
Черг на перехід там не буває в приципі.
Кілька тижнів тому з друзями обговорювали питання вибухового зростання кількості українських користувачів гуглових сервісів.
Як на мене, то це питання має банальну відповідь: позавчора в готельчику на львівській окружній я користувався їхнім WiFi-єм в номері нашару без обмежень і все нормально працювало.
Сьогодня я сиджу в чотиризірковому готелі в Австрії і вайфай мені коштує 4 євро дві години і працює тільки в холі готелю.
Помиляється той, хто вважає, що в Україні панує олігархія. Насправді, у нас в країні панує клептократія - влада крадіїв. Не злодіїв у широкому сенсі, а саме крадіїв.
Наш бізнес, особливо спрямований на роботу з кінцевим споживачем або чистий B2B, нескінченно честніший за будь-які державні органи, або компанії, що так чи інакше з ними співпрацюють.
І крики, зокрема нашої козюлі, про владу олігархів - не більше, ніж успішний PR-хід клептократів.
Бога нема! Але зібратись сім'єю, наїстись, згідно традиції, дванадцятьма пісними стравами під пару пляшечок білого (так-так, одне з них - Chablis Premier Cru, William Fever, Les Lis) під знову-ж таки традиційні тости "Слава Богу!" і "Христос народився, славімо його!" і пів-вечора рубатись у веселу релігійну дискусію - це прикольно.
А потім, коли всі роз'їхались, а дружина давно спить, дістати індюшачі котлети, відкоркувати пляшку італійського "Мерло" і завершити вечір на мажорній ноті - зовсім чудово.
А ще ось що: релігія - це слабина, яку дає людина перед обличчям смерті, намагаючись за ритуалами сховати свій страх перед вмиранням. Так, мені теж хочеться вірити, що у мене є душа, і що вона не може бути знищена, і що кожна окрема душа - частинка чогось єдиного цілого, і що карма і переродження - це реальність. Але давайте будемо реалістами. Коли моє тіло вийде з ладу і загинуть клітини мозку, то по мені залишиться тільки те, що я встиг зробити: діти, зафіксовані мною знання та думки, можливо якісь матеріальні пам'ятки. Все.
Кожен, хто міняє реальну, нехай і не надприємну, картину світу на психотерапевтичну картинку з антропоморфним персонажем, який може надавати по шапці "за гріхи" (при тому, що він вже 2010 років як всіх без виключення врятував!) - слабак.
Ну от ким треба бути, щоби підсумувати кількагодинний екскурс в природу темної матерії, темної енергії, філософію Окама, антропний принцип та гносеологію Колмогорова фразою, вибачте, "Пи%да Всесвіту!" ???
Мене безмежно надихає той факт, що високоякісна освіта лежить буквально в кількох кліках від мене. І що отримати першокласні знання тепер можна приклавши тільки зусилля і зовсім небагато грошей. Причому я радуюсь вже не стільки за себе, скільки за дітей.
Коли я куплю або побудую собі будинок, то одразу після робочого кабінета та спортзала з татамі та грушами почну збирати бібліотеку з літератури, яку пропонують укладачі курсів з МІТ'а та інших університетів.
P.S.: З 16 книг, які рекомендуються MIT'ом для освоєння курсу Structural Mechanics, п'ять належать Тимошенко Степану Прокоповичу, уродженцю с. Шпотівка Сумської області.
Налипання мокрого снігу - ніфіга не жарти. Прямо під моїм парадним мокрий сніг своєю вагою вивернув з землі велике дерево. На щастя, впало воно не на будинок а на дорогу, де, знову-ж таки на щастя, не було жодної машини. Хоча там майже завжди хтось стоїть. Завтра викладу фотки.
Впевнений, що навіть у Києві не всі провода, що висять на стовбах, доживуть до ранку.
P.S.: а сніг продовжується і на вулиці знову звук дерева, що зламалось.
Заїжджав сьогодня в "Автосоюз" на Петрівці. Передивився все, що стоїть в них в салоні, - від Golf V з 1.9 дизелем до 2-літрового Passat на автоматі з DSG.
Проблема ускладнюється тим, що насправді я хочу трішки іншу машину: BMW 530 xi або трилітрову Audi A6 Quattro, але це одразу біля 60 євро, що майже виключає придбання такої машини у 2010-у році. Тож Фольксваген - це суто практичний вибір, а тому на Sirocco або Golf GTI я не дивлюсь.
Залишаються цивільні Гольфи та Пассати. Ціни на шості Гольфи починаються з 22 кілобаксів, на Пассати - з 27. Але після кумової Skoda Superb мені щось закортіло поїздити на нормальному седані.
Наступні дві картинки в рідері йшли поспіль:
Цікава комбінація :-)
Товариш підкинув: СБУ - дітям.
Я ридав крокодилячими сльозами.
Ну це-ж треба було ТАК КРУТО ОБЛАЖАТИСЬ!
В літку цього року в Іраку та Афганістані були виявлені ноутбуки партизан із записами відеопотоків з бойових безпілотних літальних апаратів (БПЛА), запросто називаємих дронами. І хоч ознак того, що повстанці могли керувати дронами, виявлено не було, сама наявність такої оперативної розвідувальної інформації у партизан, очевидно, різко знижувала (чи навіть досі знижує) ефективність найпотужнішої армії планети в цих країнах.
Здавалося-б, буває: війна є війна і розвідка ворога не спить, кидаючи на боротьбу всі сили. Але коли починаєш читати, то нападає відчуття всеохоплюючого подиву: відеопотоки збирались партизанами за допомогою програмки за 26 баксів оскільки дані, що передавались на землю з БПЛА не шифрувались. Сам цей факт б'є в голову. Але стаття абзацом нижче невимушено добиває:
The U.S. government has known about the flaw since the U.S. campaign in Bosnia in the 1990s, current and former officials said. But the Pentagon assumed local adversaries wouldn't know how to exploit it.Тобто, американські військові знали про цей факт, але вирішили, що мізки в голові є тільки в них. Зливаємо світло і тушимо воду.
Безумовно, потокове шифрування в умовах високого рівня шуму робить картинку на моніторі оператора менш чіткою. Але це питання можна вирішити потрійним військовим дублюванням сигналу, можливість якого випливає з тої-ж статті:
... some of the drones would employ a sophisticated new camera system called "Gorgon Stare," which allows a single aerial vehicle to transmit back at least 10 separate video feeds simultaneously.Тобто, деякі з дронів передавали по 10 потоків одночасно.
Такий собі Mike Wynne з американських ВПС назвав це балансом між прагматичністю та складністю, але я схильний не погодитись: недооцінка суперника часто призводить до дуже веселих сюрпризів.
Дякую Смешу за наводку.
Михайло Войтенко приписує заслугу звільнення "Аріани" СВР України.
Приємно.
Укрспецекспорт уклав угоду з Іраком на загальну суму в 2.4 мільярда доларів. Це найбільше замовлення з того часу, як ми озброювали Пакістан. До речі, цікаво як там наші Т-80УД себе поводять.
Forbes говорить про 420 БТР-4 та 6 Ан-32Б (сайт у Антонова - нічний кошмар!), "Новая газета" з посиланням на якісь джерела говорить про танки, бронетехніку, літаки та високоточні засоби ураження. Приємно те, що БТР-4 - це не "надлишок", яким Україна торгувала багато років, а нова харківська розробка: модульна багатоцільова машина, для якої ті-ж харків'яни розробили кілька нових бойових частин.
У переважної більшості київських бюро перекладів нема українських версій сайтів.
Сьогодня прибігло одразу три FreeBSD security advisories: на rtld, ssl та freebsd-update. Причому, щодо rtld іще позавчора був лист від Colin Percival, такий собі pre-advisory з драфтом патча.
Здається, день сьогодня пройде під знаком апдейта серверів :-)
