January 2004 Archives

Цікава штука психіка. Моя. З одного боку - норовлива і майже непідконтролькна. З іношого - по-дитячому наівна і... Навіть не можу підібрати точного терміна... Забобонна, можливо.

Іноді весело, а іноді і не дуже, спостерігати, як вона намагається зв'язати дві абсолютно незв'язані речі і зробити якісь висновки на основі цього зв'язку. Так що це? Невпевненість в собі? Думаю, що ні, тому що коли ти сильний і впевнений, то ці висновки йдуть в позитив і кожен рух і подих навколо лише підсилюють тебе.

Але коли ти слабий - ці висновки просто збивають з ніг і виривають останню шпаринку з рук. І тобі за щастя коли вдається розбудити злість... Звіра, котрому часом просто несамовито кричишь: "Витягуй!!! Рви мене звідси!!! Давай!!!". І він тягне. Він тягне так, що речі, люди і обставини навколо стають тендітними і ламкими.

Тоді головне - не знищити... Себе.

Не знищити.

Мені не потрібна словесна підтримка, дуже рідко потрібна допомога. От що мені справді потрібно від людей - це залишати за собою право бути наодинці коли мені це потрібно.

Можливість побути самому. Із своїми думками, або навіть без них... Побути там, де ніхто не вимагає твоєї уваги, де можна розчинитися в просторі, миттю розсипатись срібним серпанком і потихеньку збиратися назад в людину.

Метро...

Cтосовно сексуального збудження:

Збудження індукується або реальним об'єктом, або уявою. Остання може малювати будь-які картини, але головний чинник в "уявному" збудженні - це можливість дивитись на ситуацію ніби зі сторони. При наявності реального об'єкта можливість спостерігати за ходом статєвого акту суттєво обмежена. З цієї точки зору перегляд порнографічних матеріалів під час статєвого акту або груповий секс сприяють більшому збудженню у порівнянні із "звичайним" статєвим актом. Само собою, що таке підсилення збудження буде мати місце лише в тому випадку, коли для людини чинник спостереження справді відіграє підсилючу роль.

До таких методів активізації статєвого життя слід відноситись як до будь-яких інших стимуляторів: застосування зовнішніх подразнювачів призводить до занепаду власних можливостей і може бути рекомендоване лише в лікувальних або профілактичних цілях і в обмежених дозах. Джерела активізації статєвого життя в першу чергу слід шукатив собі та власному партнері.

Танок крижинок за вікном... В Києв таки прийшла зима. Позавчора опинився на Володимирській гірці. Сам. Майже опівночі.

Коли кожен день доводиться мати справу з містом-чаклуном - перестаєшь зважати, але часом це чаклунство нагадує про себе. Тебе просто щось бере за шкірку, зтрушує іржу з душі і кидає в очі, вуха, душу таке, що робить тебе на якусь мить просто пам'ятником самому собі.

Непробивна стіна спокійного снігу, сіро-темно-синій колір несправжньї глибини всього навколо, поодинокі післясвяткові п'яні голоси десь наче в іншому світі... І непереборне відчуття, що хтось дивиться на тебе із лагідною усмішкою. Тепло, приємно та трохи ніяково від того, що нема кому посміхнутися у відовідь...

... на завтра мене запросили в гості до Юлі ...

Перед новим роком - хворів. Хочеться вірити, що душею, але то могла бути і голова: сильно не вистачало Юльки. Вкрадаються підозри про власний вампіризм (емоційний). Кілька днів ходив убитий і ніяк не міг припинити "говорити" з нею. Зациклився. Потім спрацювали запобіжники і мені полегшало. Хотілось призупинити наші стосунки приблизно на місяць.

Перед новим роком прийшов несильно але п'яний сусід. Розкидував пальці, лаявся, в тому числі і матом. Неприємно. Попрохав його нас залишити. Стопудово, він тепер зі мною не вітатиметься.

Новий рік зустрів з донькою. Посидів до трьох і теж вклався. Трохи дратувала якась гоцлива попса зверху, але було тим краще, коли вона скінчилась. Заснув швидко і приємно. Свята пройшли. Ось і все, що можна про них сказати. Хоча мені здається, що я встиг сказати правильний тост - за терпимість всередині нашої родини.

Офіс на свята був закритий, тож попасти на роботу не вдалося. Можливо, на краще.

Вчора був з із Юлєю в Doker Pub. Зробив їй подарунок на НР і пошкодував, що в мене не було відеокамери: таке щасливе обличчя побачишь не часто. Красивіше воно буває хіба що у коханні.

Мене попустило, але неприємний останок тонким шаром все-ж залишився десь глибоко. Із часом все буде добре, але я не звик до ситуації, коли не все залежить від мого бажання. Може саме це мене й турбувало. Я не хочу її втрачати. Мені, як завжди, хочеться підлаштувати все під себе, хочь я і усвідомлюю, що тут я неправий.

Бути гнучкіше...