Танок крижинок за вікном... В Києв таки прийшла зима. Позавчора опинився на Володимирській гірці. Сам. Майже опівночі.
Коли кожен день доводиться мати справу з містом-чаклуном - перестаєшь зважати, але часом це чаклунство нагадує про себе. Тебе просто щось бере за шкірку, зтрушує іржу з душі і кидає в очі, вуха, душу таке, що робить тебе на якусь мить просто пам'ятником самому собі.
Непробивна стіна спокійного снігу, сіро-темно-синій колір несправжньї глибини всього навколо, поодинокі післясвяткові п'яні голоси десь наче в іншому світі... І непереборне відчуття, що хтось дивиться на тебе із лагідною усмішкою. Тепло, приємно та трохи ніяково від того, що нема кому посміхнутися у відовідь...
