Цікава штука психіка. Моя. З одного боку - норовлива і майже непідконтролькна. З іношого - по-дитячому наівна і... Навіть не можу підібрати точного терміна... Забобонна, можливо.
Іноді весело, а іноді і не дуже, спостерігати, як вона намагається зв'язати дві абсолютно незв'язані речі і зробити якісь висновки на основі цього зв'язку. Так що це? Невпевненість в собі? Думаю, що ні, тому що коли ти сильний і впевнений, то ці висновки йдуть в позитив і кожен рух і подих навколо лише підсилюють тебе.
Але коли ти слабий - ці висновки просто збивають з ніг і виривають останню шпаринку з рук. І тобі за щастя коли вдається розбудити злість... Звіра, котрому часом просто несамовито кричишь: "Витягуй!!! Рви мене звідси!!! Давай!!!". І він тягне. Він тягне так, що речі, люди і обставини навколо стають тендітними і ламкими.
Тоді головне - не знищити... Себе.
Не знищити.
