Аааааа... Я від цього анекдоту - в захваті!
Огромная строительная яма посреди дороги, залитая водой.Едет запор, влетает. Выплывает бедолага:
- Что делать, как жить дальше? Столько лет копил, и все пропало!!!За ним влетает Деу. Выплывает второй:
- Что делать, что теще скажу? Из дома выгонит!!!Влетает следом Мерин. Выплывает браток:
- Аааа! Не, видали, мля, сколько брызгов было!!!"
Зустріч однокласників відбулась. Нас було небагато, але я отримав задоволення. Завтра-післязавтра повинні прийти фотки.
В мене останнім часом здається, що мій партнер по одному з проектів мене тихенько кидає, не дивлячись на наші попередні домовленності. Я маю доступ до акків з фін. інформацією, але не контролюю трафік і те, куди він зливається.
Таке враження, ніби людина собі відкрила іще один акк на тому-ж спосорі і засилає траф туди.
UPD: ... я знаю, що не треба шукати злі наміри там, де все пояснюється звичайним розгільдяйством.
Вирішив скласти план відпочинку на найближчі півтори місяці. Вийшло наступне:
... і знову третя година ночі, а за сьогодні зроблено мінімум корисного. Треба закінчувати розслаблятись
Ну от хоч ріжте мене, а все-таки я не розумію, навіщо люди придумали XML. Наскільки це випливає із самої назви - для того, щоби мати можливість створювати структуровані документи. Кльово, але що далі? Ну, створили, потім зберегли або передали. Далі що? Жоден парсер не здатен працювати з семантикою без додаткової метаінформації. Спиратись на імена тегів - потенційно можна, але загальним вирішенням проблеми це іколи не стане, короче дурь. До речі, ці імена мене дратують: абсолютно нічим не виправдана надлишковість, хіба-що Великому Братові це дає можливість аналізувати іще й метаінформацію перехоплених документів. Дуже спірно також виглядає можливість зберігати інформацію в структурованому вигляді в XML. Думаю, ніхто не буде сперечатись, що без зовнішніх індексів щось знайти у файлі розміром хоча-б кількасот мегабайт вже проблематично. Кльова штука SVG, але потрібен окремий парсер (до речі, дуже схожий на PostScript ;-) даних, що лежать в атрибутах.
Мені набагато ближче і зрозуміліше ASN.1. З ним все ясно: мова для опису протоколів обміну інформацією. Компілятори з цієї мови є генераторами парсерів. Наприклад, на ASN.1 можна описати будь-який із найпоширеніших на сьогоднішній день протоколів (типу HTTP, SMTP, FTP) і згенерувати парсери для них. Або описати ідеологічно нову версію HTTP. До речі, колись я захоплювався CORBA як middleware. Рівно до того моменту, поки не натрапив на ASN.1.
Теж саме можна сказати про RPC. Я розумію це middleware. Але я ніфіга не розумію навіщо XML. Мабуть я тупий. Будь-ласка, розкажіть мені, чому я маю його любити.
Як легко уходити у світ фантазій слідом за якісною фантастикою і як важко звідти повертатись. Там все просто. Там у тебе в руках - готовий результат. Там герой володіє мечом, або пістолетом, або просто руками як бог і ніхто не здатен його подолати. Там він пам'ятає, що існує щось більше, ніж її власне життя. І там вирішуються світові проблеми. Етичні проблеми, соціальні і не треба думати про дріб'язкове. Там є мета. Велика і висока. Там є друзі-бійці або генії. Можна просто взяти зброю і піти світ за очі. Там є людина і нема обставин.
І ще: це все можна просто прочитати. Там ніхто не змушує насправді відчувати, як болять руки після тренування, на якому з них раз за разом вибивали тренувальну зброю. Ніхто не змушує стояти в стійках годинами і відпрацьовувати елементарну вісімку або кидок до повного автомата. Ніхто не вимагає від тебе іще раз через зуби підтягнутись, відірватись від полу або протримати кут іще хвилину. Там не треба відчувати справжній біль. Там взагалі нічого не треба відчувати тілом, тільки... Навіть незрозуміло чим там треба відчувати.
Не треба думати про черговий похід в магазин і про те, як заробити гроші на цей похід. Не треба копирсатись в багні щоденних проблем. Не треба просити знайомих про послугу і отримувати відмазки. Не треба нести на собі шалений тягар дрібних проблем і за метушінням миттєвостей не бачити сенсу буття.
Карма. Все чіпляється за все. Страшне мереживо з чого завгодно, від сталевих ланцюгів до найтоньшої нитки. Там, по той бік фантазій ми вільні від неї. Ми можемо рубати ворогів, можемо діяти вільно, можемо на якийсь час забути про існування цупкого тягара, який не відпустить на ніколи.
Страшне мереживо.
