April 2008 Archives

В ніч з п'ятниці на суботу обікрали офіс моєї контори, що займається відновленням інформації, RDM. Забрали відносно мало, але найцінніше: десяток 160-гігових ноутбучних винтів, комплекси PC3000, всі інструментальні винти і, що найнеприємніше, - як мінімум один винчестер з клієнтською інформацією.

Попередня вартість вкраденого обладнання для нас - приблизно 12-15 тисяч доларів та ще з-за втрати комплексів приблизно на тиждень зупинилось виконання деяких замовлень. Вори, у свою чергу, зможуть отримати за це максимум півтори-дві штуки зелених за пару материнок і ноутбучні винчестери. Комплекси - надто спеціальна штука, та й працювати з ними без спеціального програмного забезпечення неможливо. Ми попередили своїх людей на радіоринку та харківському на той випадок, коли щось з нашого обладнання там спливе, віддали ментам всі серійні номери зниклого, які змогли знайти.

Менти по приїзду спробували відкатати пальці, але виявилось, що вори працювали в резинових рукавицях. Для того, щоби попасти всередину вони витягнули решітку та вдавили одну зі створок металопластикового вікна всередину. Хазяйці на замітку: за словами ментів, металопластик відкривається всередину за кілька секунд при наявності відповідного досвіду. Тож не залишайте вікна без решіток.

Тепер у вівторок будемо збирати документи на зникле обладнання і передавати ментам, ставити офіс на охорону і виписувати пі$%юлю директору за недбале виконання службових обов'язків.

Придбав собі нову іграшку: MacBook Pro в конфігурації 15", 2.5GHz, Mac OS X Leopard. Дві доби продовбався, щоби налаштувати робоче оточення: те, що на фрє є абсолютно природнім, - gcc, grep, sed, awk, perl, і ще ціла купа корисних речей, - тут доводиться ставити додатково: після реєстрації на ADC дають скачати XCode, в комплекті з яким ставиться все потрібне. Дуже не вистачає BSD-шного /usr/share/mk з усіма смачностями звідти. GNU make не люблю.

З труднощів ще - клавіатура. По-перше, я дуже звик до IBM-івської на своєму ThinkPad'і. По-друге, зліва від пробілу не три клавіші, а чотири - спочатку важко попадати. Але це тимчасова проблема, пристосовуєшся швидко. Майже на все можна налаштувати гарячі клавіші, крім старту applications. Але, за слухами, і це вирішується за допомогою додаткових програм.

В результаті в мене получилось нормальне юніксове оточення з людським обличчям.

Далі буде.

Про Вісту: це жахливо. Мене ледь не знудило :-)))))))

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=sPv8PPl7ANU&hl=en]

Почалось?

Пару тижнів тому The Wall Street Journal в статті про кіберзлочинність дала лінк на сайт, де за даними якихось експертів з безпеки, торгувались дампи кредитних карток. Нічого особливого. Але пару днів тому та-ж WSJ надрукувала статтю, що починалась словами: "Вони що, страх загубили?!". Як деякі одразу могли здогадатись, власники сайту вирішили скористатись шаровим таргетним трафом і поклали собі на головну сторінку ... експлойт! :-)))

Друга стаття з'явилась після того, як якась маловідома антивірусна компанія "Сімантек" вирішила попіаритись і повідомила поважну газету про цю сумну подію. Щоправда, власники сайту спрацювали не дуже добре: експлойт пробивав тільки старі версії Internet Explorer'а.

Варіантів три:

1. Все чесно: експерти з безпеки не мають жодного відношення до сайту злочинців. Тоді злочинці - молодці, бо змогли швидко відреагувати на нову можливість, а маловідома антивірусна компанія молодці, бо добре працюють.


2. Експерти з безпеки є власниками сайту. Тут виникають два підваріанти: а) сайт - приманка, а експерти хотіли показати, що вони здали реальний сайт кіберзлочинців та б) експерти - самі кіберзлочинці. В обох випадках маловідома антивірусна компанія - молодці.


3. Сайт - приманка, розміщення експлойта з наступним повідомленням - піар ход. Тоді очевидно, що власником сайту є Сімантек, але неочевидна роль експертів.

Насправді, варіантів можна накидати іще як мінімум стільки-ж, я просто привів найцікавіші.

    struct B;
    struct A
    {
        int f(B* b)
        {
            // щось робить
        }
    };
    A a;
    std::vector<B> bvec;

1. Класичний, процедурний:

       for(std::vector<B>::iterator vi = bvec.begin(); vi != bvec.end(); vi++) a.f(*vi);
   

2. Функціональний, з використанням узагальнених алгоритмів з STL:

       std::for_each(bvec.begin(), bvec.end(), a.f);
   

    std::for_each(bvec.begin(), bvec.end(), ptm_functor(a, &A::f));

Хто хоч раз стикався з дата-центрами знає, що це такі великі нагрівальні прибори. Дуже мала частина енергії, долі відсотка буквально, що підводиться до так званих "обчислювальних машин" іде на виконання обчислень. Переважна-ж частина іде на нагрівання приміщення. Причому ці істоти, обчислювальні машини, можуть жити тільки в невеликому температурному діапазоні, який приблизно дорівнює діапазону, в якому може жити людина. При виході з цього диапазону машини зупиняються і перестають нагрівати помешкання, в яких стоять.

Але ми хочемо, щоби обчислення не зупинялись. Тож доводиться робити системи охолодження. Тобто, ми спочатку витрачаємо кіловати на те, щоби нагріти примішення, а потім іще кіловати на те, щоби його охолодити. Неефективно.

Швейцарці теж так подумали. Подумали-подумали і вирішили теплом від дата-центрів басейни нагрівати.

Прочитав чергову статтю, про те, як Росія має з нами воювати, якщо ми і далі будемо хотіти в НАТО. Трошки цитат:

... России нужно вести масштабную кампанию запугивания политической элиты и населения Украины. Нужно с максимальной ясностью дать понять каждому жителю, что втягивание республики в этот альянс грозит самыми непредсказуемыми последствиями как для отношений Украины с Россией, так и для безопасности Украины и ее населения...

... и никакое НАТО Украину не спасет...

У Украины нет и не может быть никаких «внутренних дел», отдельных от России. Мы братские народы, и их внутренние дела — это и наши дела тоже.

Виділення моє.

Спитав дружину, що вона думає з цього приводу і вона мені видала абсолютно геніалне пояснення: уявіть собі жінку, що розійшлась з чоловіком. Ну розійшлась і розійшлась. І все ніби більш-меньш нормально. Аж раптом він знаходить іншу жінку і вирішує знову одружитись. І от тут все і починається: скандали, "не дам дитину", вимоги аліментів через суд. Короче, починають лізти дремучі ревнощі. А коли "баба дура не тому, що дура, а тому,що баба", раціональна аргументація стає неефективною. Залишається лише надія, що перебіситься і з часом перестане морочити голову.

У випадку з реальними жінками, як показує практика, треба якомога швидше закріплювати нове положення речей. Тоді через якийсь час все приходить в норму.

Другу добу сиджу вдома з простудифілісом, робити нічого. Вирішив помаятись дурнею.

Оскільки мене все муляють думки про купівлю нового Маківського ноута, вирішив розібратись, чи можна нормально працювати під Леопардом. Виявилось - можна: достатньо зареєструватись на епловому порталі для розробників і отримуєш доступ до як мінімум звичного набору інструментів розробки під *nix. Плюс купа apple-specific інструментів і документації. Скачав, поставив, працює.

Для повнти картини поставив консольний vim і налаштував під себе термінал. XTerm у виконанні Apple красив і легко налаштовується. OpenSSH, OpenSSL теж в наявності. Короче, поки все чудово добре. Не вистачає системи портів, але ніби і така штука під леопард існує.

Потім вирішив нарешті зарядити свій я-мобілко рінгтонами. Напряму, як відомо, вони не робиться: iTunes дозволяє конвертувати композицію в рінгтон тільки за виконання двох умов:

• композиції була куплена на iTunes;


• на композицію було отримано спеціальний дозвіл від правовласника.

Але все виявилось просто. В мене спрацювала наступна послідовність дій (Mac Mini):

1. обираємо композицію з фонотеки


2. конвертуємо її в AC3


3. свіжоотриманий файл виносимо на десктоп


4. міняємо розширення m4a на m4r; іконка файла міняється на рінгтонову


5. вбиваємо ac3-файл з бібліотеки iTunes


6. двічі клацаємо на нашому новому m4r-файлі


7. вуаля: iTunes копіює новий рінгтон до себе в бібліотеку і починає його грати

Висновок: під Leopard'ом життя існує.

Щодо вчорашнього:

Мене попросили продовження не писати. Вибачайте.

В мене є сильна підозра, що нєкто Станіслав Речинський, автор цієї статті(також тут) - підарас. Подробиці - завтра.

День почався весело: попи пішли в Київраду за списками комуністів. Тримайся хто може :-)

В принципі, Мак мені подобається. Настільки, що я всерйоз думаю про MacBook Pro. Але є пара маленьких "але".

Наприклад, сьогодні з ранку боровся з укр. розкладкою: яблучники вирішили, що вони найрозумніші і поміняли місцями літери "і" та "и" в українській розкладці. "Поміняли" - означає, що вони поставили "и" туди, де в російській розкладці знаходиться "ы". Дратувало дико.

Сьогодні нерешті вирішив розібратись і розібрався. Все виявилось достатньо просто: скачав Ukelele, взяв з його дистрибутива файл системної української розкладки і поміняв місцями "неправильні" літери. В результаті получився файлік Ukrainian2.keylayout, який разом з Ukrainian2.icns треба покласти в ~/Library/Keyboard Layouts/. Після чого ідемо в Prefrences -> International -> Input Menu, де вибираємо Ukrainian2 замість штатної Ukrainian і рестартуємо машину (можливо, запрацює і без рестарта, але я не впевнений, у мене не запрацювало). Вуаля.

Кореспондент цитує нєкоєго Густова:

"Вступление в НАТО - это переход на другое оружие, на другой калибр. Это разрушение самой развитой части украинской экономики - военно-промышленного комплекса, где существуют наиболее тесные связи с экономикой России", - сказал сенатор.
Он подчеркнул, что в случае вступления Украины в Североатлантический альянс России придется уйти из Севастополя в 2017 году. "Уже сейчас пошли разговоры, что надо инициировать процесс ухода российских кораблей из Севастополя", - отметил Густов.

Преша частина цитати - майже відкрита брехня і одночасно натяк на першу вигоду для України від вступу в НАТО: головні партнери України по військовим проектам сьогодні - Китай, Індія, Пакістан. Для Росії зараз хіба-що київський "Радар" щось робить. І то - силами максимум пари цехів (все інше в оренду сдали, сцуки). Я сумніваюсь, що нашу зброю чекають в країнах-членах НАТО з відкритими обіймами, але якийсь спектр обладнання ми туди точно зможемо поставляти при наших цілком конкурентоспроможних цінах.

Друга-ж частина цитати... Ну я прямо не знаю, що тут сказати: виявляється, якщо ми не вступимо в НАТО, то вони НЕ ЗБИРАЮТЬСЯ йти з Севастополя в 2017 році. Єбанутись можна. Який сюрприз!

На місці СБУ я-б розцінював цю фразу як пряме послання людям в Україні, які прямо зацікавлені в присутності іноземної військової бази на нашій території. В першу чергу це люди, які орендують землі та приміщення в ЧФ РФ в Криму.

PS: ходив на форум sevastopol.info в розділ "Політика". Я знаю, що треба робити!

Наші дуполизи примудрились зупинити пів-міста, колега так і не попав сьогодні в офіс.

А в мене виникло запитання: для чого Україні в НАТО? Поясніть, будь-ласка, хто в курсі.