May 2008 Archives

Тут один представник Світового Банку вважає, що Україні треба розвивати агропромисловий сектор. Я не проти. Але на фоні стрімкого подорожчання нафти на світових ринках не останні люди в світовому автопромі вважають, що вже в 2012 році на світові ринки масово вийдуть електромобілі. При цьому суттєво виросте потреба в атомній енергетиці.

На мій інженерний погляд - другий напрямок набагато цікавіший і Україні варто розвивати його чи не активніше, ніж агропромисловість. Тим більше, що така науко- та інженероємна галузь легко може потягнути за собою розвиток інших галузей набагато потужніше, ніж все інше.

Натикаючись на проекти типу такого, я з якоюсь дивною ясністю розумію, що займаюсь цілковитим лайном.

Стає сумно.

... на все!

Вчергове - респект.

Я-б навіть сказав, нереально круто. Геній не проп'єш. Респект.

Люди, не забувайте брати гарантійні документи на техніку. Або як мінімум уточнювати, хто конкретно буде ремонтувати те, що ви купуєте.

У мене поламався кондиціонер Панасонік. Він вирішив, що не хоче більше бути кондиціонером, а буде просто вентилятором.

Спроба знайти сервісний центр, що його поправить, вилилась в справжній телефонний квест. На сторінці сервісних центрів Панасоніка надано телефони 4-х центрів, що нібито займаються кондиціонерами. В одному сказали, що інформація застаріла і вони давно ремонтують тільки аудіо-відео, в другому - що в них нема електронщика і вони мені нічим не допоможуть, в третьому - що вони їздять тільки по лівому берегу. В одному - ура! - типу прийняли заявку, але сказали, що подзвонять в понеділок і скажуть, на який день приїде майстер.

Результати пошуку сервісного центру по 0-59 дали трохи кращі результати: в першому сказали, що "в них нема електронщика, тому вони мені нічим не допоможуть", в другому - прийняли заявку і сказали, що "майстер передзвонить".

Геморой, короче.

Антивірус компанії Symantec припиняє своє інсування. Про це в завуальованій формі сказано тут. Взагалі, геніальна ідея: нєфіг ставити на машину софт, що стоїть меньш ніж у 100 тисяч інших користувачів. Або ще краще: домовитись з Microsoft і залишати на машині тільки їхній софт.

Короче, Symantec все.

Запропонували відносно новий напрям діяльності. Новизна напрямку полягає в тому, що я колись пробував цей напрямок, але тоді мені вдалось заробити сміхотворно мало грошей. Тепер ситуація змінилась: мені пропонують готову схему, за якою успішно працює вже існуючий проект. Правда, для реалізації схеми потрібно до року напруженої праці. Реалізований та відмасштабований проект обіцяє годувати краще, ніж всі поточні проекти разом. Але для того, щоби його реалізувати я маю все кинути і переключитись на цю нову роботу. Класична дилема між журавлем та синицею.

Товариш, якому я поскаржився на ситуацію, порадив подумати над наступними питаннями:

1. Чи буде проект актуальним через 5 років: оцінити вигоди та ризики.
2. Де я хочу бути через 5 років і чим хочу займатись.
3. Наскільки мені цей проект цікавий в перспективі взагалі і в якій ролі він мені буде цікавий через 5 років.

Мушу визнати, що прості на перший погляд питання виявились дуже непростими і впевненої відповіді я на них досі дати не можу. Зовсім нещодавно я впевнено заявляв, що через 5 років я стопудово хочу стати пенсіонером. Зараз подібної впевненості нема: боюсь, занудьгую. Тож, почавши відповідати з другого питання я-б сформулював відповідь так:

Через 5 років я хочу контролювати інформаційно-обчислювальну систему, бажано власної розробки, що давала-б мені можливість працювати з будь-якої точки планети і стільки, скільки я захочу.

Очевидно, що для виконання останньої умови доведеться мати крім означеної системи або кілька інвестиційних проектів, або солідний банківський рахунок, відсотки з якого дозволять жити з мінімальним комфортом в тій самій "будь-якій точці планети".

На перший погляд, запропонований проект відповідає моїм потаємним бажанням, але для повноцінної відповіді на перше питання треба іще дуже багато думати і зважувати.

Відповідаючи на третє питання я чітко усвідомив, що я не вмію та не дуже люблю працювати з людьми. Точніше, я вмію та люблю працювати з тими, кому можна просто показати напрямок і не переживати за результат. Крім того, я важко переношу незгоду з моїми рішеннями і зазвичай дуже наполягаю на тому, щоби вони виконувались. Короче, люблю в кадровому питанні ідеальні умови. Власне, тому і хочу мати не просто бізнес, а цілком підконтрольну інформаційну систему.

Другим усвідомленим моментом стала потреба в повноцінному партнері. Не в підлеглому, а саме в партнері. В мене було кілька проектів подібного розміру, які я намагався тягнути сам один: дуже важко і неефективно. Тому хочу в проект людину, для якої я не буду головним.

Отакі проміжні відповіді.

Другий раз читаю "Останнього кольценосця" Кирила Єськова, не можу відірватись. Завтра хрен получиться встати рано.

Пропоную організувати всеукраїнську громадську організацію, метою існування якої стане проведення аукціону серед міст України за право стати наступною столицею України.

Після того, як буде визначена точна сума, за яку наступна столиця викупить статус в міста Києва, стартує конкурс проектів з розвитку нашого міста. Причому для кожного проекту, крім описів обов'язково мають публікуватись терміни виконання та деталізація вартості. З загального списку поданих на конкурс проектів міським референдумом буде визначено перелік проектів які отримають фінансування з грошей, які місто отримає з аукціону.

Як вам ідея?

Ян Ть'єрсен - Бог. В Києві сьогодні був чудовий закат. Якщо вас іще не заїли сірі будні - дивіться іноді на небо. А мене щось надто часто останнім часом відвідує думка поїхати пожити у Швейцарію.

Поки наші придурки, особливо типу зелені, криком кричать, що Україну нібито хочуть перетворити на ядерне звалище Європи, Росія пробиває створення на своїй території міжнародного сховищя використаного ядерного палива. Причому вона настільки в цьому проекті зацікавлена, що 6 травня вони навіть підписали договір зі Штатами, згідно якого вони готові дати амерам доступ до технологій створення реакторів на швидких нейтронах та переробки ядерного палива - ключовим цивільним ядерним технологіям, які вони сьогодні мають.

Кретини.

Не тільки в Україні. Згідно з дослідженнями трьох американських торгових палат в Китаї основною проблемою амерських контор там є нестача якісних менеджерів. При тому, що китай збільшив щорічний випуск людей з бакалаврськими дипломами до 4 млн на рік, як кажуть американці, quality remains an issue.

Серед причин називають освіту, яка робить наголос на механічному запам'ятовуванні матеріалу, що не сильно допомагає випускникам при роботі на зарубіжні компанії, та слабкий зв'язок університетів з бізнесами.

Дуже схоже на Україну, чи не правда?

Колись, пишучі про псевдосвободу слова в Україні я чесно думав, що журналістам не вистачає лише професіоналізму для того, щоби припинити піарити політ-клоунів і почати інформувати. Але все гірше. Недарма часто кажуть, що журналіст - друга найдревніша професія. Розглянемо наступний приклад. Є такий хлопець Вова Петров. Не дурак, відносно чесний і десь в глибині душі, мабуть, світла і висока людина. Але це десь глибоко в душі. На поверхню-ж часто-густо випливає рідкісне лайно. Для початку - трохи про бойове минуле Вови:

... Начались первые в моей жизни выборы, и мне со старта повезло, меня на них купили, потом купили на следующие, и еще раз, а потом мне надоело, и я сам начал покупать журналистов, оставив за собой профессию телеведущего и просто хорошего парня, который всегда вовремя может дать правильный совет...

Посеред правильних порад, наприклад, прямо перед Днем Перемоги Вовчик рекомендує робити мінь'єти ветеранам. Потім невдалий говновкид намагається прикрити типу ненавистю до толпи та бидла. Якщо читати поміж рядків, то, теоретично, людину можна зрозуміти: більшість наших сучасників до свята Перемоги відношення не мають, але сприймають цей день як привід добре пробухатись. Але все одно відчуття, ніби шмат лайна в руках потримав. Та повернемось до факту купівлі самого Вови. Ну купили, і що? Багато хто продає свій труд за гроші. Я, наприклад, багато років продавав, і нічого. Деякими результатами навіть пишаюсь. Але журналістів купують не для того, для чого купують інженерів. Якщо інженера купують як інструмент, то журналіста - як рупор. З Вови вийшов хороший рупор, чорноротий. Наприклад, зараз Вова намагається запустити мем про гомосексуальність Володимира Клічка (продовження тут та тут) та пари представників блоку Литвина. І тут саме час згадати знову тут статтю, де Вова писав про журналістів:

... возьмем, к примеру, миф о том, что журналист не продается. Бред. Нет ни одного. Есть либо дорогие проститутки, либо дешевые шалавы...

Сам Вова, очевидно, пише це з рівня мадам в борделі. Тож побажаємо йому подальших успіхів на його блядському поприщі і перейдемо до суті. А суть, полягає в тому, що "хто панночку пригощає, той її й танцює". Іншими словами, попиту на професійних журналістів нема серед тих, хто їм платить. Є попит на чорноротих. Це сумно - получається, що пересічний читач краще платить за чорноротий, смажений матеріал, ніж за серйозну журналістику. З іншого боку, останній невеселий факт можна зрозуміти і знайти в ньому навіть позитивний момент. Серйозні аналітичні статті вимагають серйозних-же зусиль на своє прочитання та осмислення. Зусиль набагато більших за перетравлення розважально-політичних зарисів (хоча іноді на те, щоби зрозуміти чому Роза не дала Хуану Альберто треба мати розвинуту просторову багатовимірну уяву). Тож, як тільки з'являться люди, що будуть готові докладати відповідні зусилля і, головне, платити за таку журналістику - вона неодмінно з'явиться. Рано чи піздно. Мені хочеться, щоби "рано".

Другу годину не можу зрозуміти всю глибину глибин expect'а:

% cat test.exp 
#!/usr/bin/expect

set timeout 5
spawn zsh
expect -re "(>|%) "
send "sudo -s\n"
set state 0
expect {
	-re "Password:$"
	{
		send "secret password\n"
		exp_continue
	}
	-re "(#) "
	{
		interact
	}
	-re ".*Ignore insecure.*"
	{
		if {$state == 0} {
			set state 1
			send "y" # ГРАБЛЯ ТУТ
			exp_continue
		}
	}
}

Скрипт спрацьовує через раз. Іноді все нормально і я отримую те, що й очікую:

% ./test.exp 
spawn zsh
% sudo -s
Ignore insecure directories and continue [ny]? y
# 

А іноді...

% ./test.exp
spawn zsh
% sudo -s
Ignore insecure directories and continue [ny]? yyn
run compaudit to see list of insecure directories
compinit: initialization aborted
# y

Звідки беруться ті додаткові "yn" після знаку питання - не розумію. Спеціально ввів додаткову змінну state для того, щоби гарантовано закидати програмі це злощасне "y" рівно один раз, і все одно отримую граблею по лбу.

iTunes хорош вже тим, що тягне за собою здоровенний список інтернет-радіостанцій, які в сумі крутять все, що тільки можна придумати. Другу добу насолоджуюсь нон-стоп класичною музикою.

Це просто неймовірно красиво. Насолоджуйтесь.

Поточна версія айфона, здається, зникла з офіційного продажу. Принаймні, в усіх електромагазинах, де він продавався офіційно, написано currently unavailable. Насувається iPhone2?

Серед сухих останнім часом відкрив для себе Массі Кампофь'йорін, про яке можна сказати - добротне. Хороше та якісне. Особливо, врожаю 1995 року. Я не люблю в сухих винах кислих ноток і в цьому вині їх нема зовсім. Зі смаженим м'ясом іде просто як діти в школу. Та й без м'яса теж добре смакує. Багато хто вважає десертні вина від Шато д'Ікем найкращими в світі. Як на мене, то вони трохи зажорсткі, хоча й мають багатий аромат і смак. А от Токай від Шато Хень'є - це справді божественно. Він м'який, інтенсивно солодкий і якийсь сонячний на смак. Дуже рекомендую.