October 2008 Archives

Іноді люди старшого покоління розказують, як важко працювали наші предки десь до середини 20-го сторіччя. Як важкі побутові умови, типу відстуності водопроводу або наявності поля, яке треба обробляти, робили важким саме життя. Але при цьому вони прожили по 100 років. Цим прикладом вони хочуть показати, що зараз живеться набагато легше. Я, як завжди, не згоден.

Вбиває не фізична праця на свіжому повітрі, а стреси. І цьому є просте фізіологічне пояснення: на відміну від мускульних волокон нервові клітини не відновлюються.

Всім хорошого настрою і не нервуйтесь.

Момент, де її закопують в гробу, де чорний екран і тільки звук землі, що падає зверху, пробирає.

А также попірают ногамі!

Я пропоную приспати за допомогою "легкої" ін'єкції авторів листа. Заради їх власних дітей!

По Борщам з боку Окружної тіьки-що прокотився звук такого короткого, але нефігового вибуху.

Перекинув оптику в нові кільця, вирівняв рівнем, виставив нулі. Спочатку вирівняв планку, потім оптику на ній. Якщо планка стоїть правильно відносно ствола, то все має бути зовсім правильно :-)

Пристрілювання буде виконуватись патроном Lapua Scenar GB432. Куля - 12 грам (185 гран), HPBT (Hollow Point Boat Tail), початкова швидкість - 755 м/с, балістичний коефіціент - 0,521.

Зібрався завтра поїхати постріляти: скоро перший сніг - домовляюсь з друзями їхати стріляти лиса, треба бути готовим :-)

Підчепив сошки, які ми з другом купили ще того року в Штатах (Harris, Series 1A2, Model L). Поставив на підлогу - прицільне перехрестя явно завалено вправо. Думав, на що списати: на сошки, чи на те, що оптика стоїть неправильно відносно планки. Вирішив, що під час першого налаштування оптики мені її поставили трохи не горизонтально (ставили вручну, на око).

Якщо вже правити оптику, то вирішив заодно перекинути її в інші кільця. Теж в Штатах ще купив, фірмові Leupold'івські. Зняв оптику, поїхав в Епіцентр, купив рівень. Повертаюсь, прикладаю рівень до picatinny-планки - криво стоїть сама планка. Не вгадав.

Для того, щоби поставити гвинтівку вертикально на сошках довелось на 5,5 мм висунути праву сошку.

Пішов монтувати оптику в нові кільця.

Завтра треба буде перевірити гвинтівку, вибрати набої, подзвонити Базенюку і їхати дихати повітрям.

На додачу в мене кілька питань до тих, хто може знати:

1. Де навколо Києва чи по області можна постріляти з гранатомета?


2. Де в Україні умовно-цивільна людина може пройти хоча-б базовий курс використання ПЗРК "Ігла"? Стріляти готовий, само собою, за власні гроші.


3. Хто може порекомендувати хороший клуб зі страйкболу? Хочеться такий клуб щоби і ігри, і нормальні тренування були.

Вчора Інтер повторив бій Клічко-Пітер. Третій раз я вже спеціально дивився тільки на Пітера. Мій висновок: увесь бій Пітер намагався по-справжньому вдарити. Він підбирав позицію, багато разів намагався різко скоротити дистанцію і вистрибнути з ударом у стилі Тайсона. Кілька разів, покладаючись на свою реально феноменальну нечутливість до удару, спеціально приймав на голову важкі тички, аби тільки опинитись там, звідки він зможе вдарити.

Але Віталік не дав йому жодного шансу. Ці постійні закручування вліво атакуючого Пітера, чого, як на мене, не вистачає Володі, просто та ефективно нейтралізували увесь ударний потенціал нігерійця, який сповна відчув Маскаєв.

Віталіку - шана і подяка. Чекаємо на 13 грудня :-)

Смеш навів: http://woodgears.ca/eyeball/.

В мене 6.06

Надра Банк цінує спілкування з клієнтом понад усе!

Співробітники інвестиційного банку "Lehman Brothers" заблокували в'їзд до штаб квартири на знак протесту проти масових звільнень.

А ось під такою обложкою вийшов вересневий номер найінтелектуальнішого та найкультурнішого економічного журналу Америки:

За наводкою.

Терористичні організації - це соціальні мережі, призначені для надання своїм членам відчуття важливості життя. За наводкою пана Вітуса. Де він заодно і натякає, що у всьому винно сучасне суспільство, яке не дає сенсу життя.

Не заперечуючи оригінальності наведеної точки зору, хочу сказати, що суспільство нікому і нічого не винно. І в будь-якому потреблядському суспільстві завжди знайдеться "місце для подвигу". Головне - хотіти. Це по-перше.

А по-друге, ця точка зору може пояснити несистематичний тероризм в розвинутих країнах, але вона дуже далека від того, щоби стати більш-меньш всеохоплюючою теорією тероризму, як явища.

Дзеркало тижня опублікувало статтю Л.Д. Кучми. Хорошу статтю. Як влучно прокоментував один з відвідувачів: якби ці думки фігурували на плівках майора Мельниченко, Кучма й досі був-би українським президентом.

Але з нашим другим президентом важко погодитись в його тезі про відсутність індустріального потенціалу в країн Заходу. Так, він пише:

Свого часу я робив усе, щоб зберегти виробничі структури, які наближаються до класу високотехнологічних. Для мене — людини, яка мала прямий стосунок до ракетно-космічного комплексу, це було важливо з морально-психологічного погляду. У нас і сьогодні є можливість рухатися вперед у цьому напрямі. Проте маємо бути прагматиками. В Україні є машинобудування, металургія, хімія. Це все потребує принципового оновлення. Я мрію про політику прискореної і глибокої модернізації, про своєрідну реіндустріалізацію.

Країни Заходу такого потенціалу не мають. Вони його фактично ліквідували. Їхня спеціалізація — постіндустріальна продукція. Але у світі не скорочується, а навпаки, зростає попит на продукцію індустріалізму. Україна може добре заробляти на цьому попиті.

Тут Кучма або пересмикує, або чесно оманюється. Країни заходу мають індустріальний потенціал, ще й який. Просто індустріальний розвиток азійського регіону, та включення до "індустріального простору" пострадянських країн дозволив їм зосередитись на виробництві засобів виробництва. Майже весь світ працює на станках та приладах (та й на програмному забезпеченні теж), що були спроектовані та вироблені або в Європі, або в Штатах, або в Японії. Хорошим прикладом тут є індустріалізація СРСР, що проходила за схемою: "агропродукція в обмін на станки та технології".

Спостереження, питання, відповідь, висновок.

Мені скоро знову почне не вистачати тиші. Я знову ховаюсь від телевізора за навушниками. Так, там звучить тільки те, що мені подобається, але воно все-таки звучить.

Відкрию вам правду. Ксанії Собчак не існує . Що справді існує, то це фокальна, - по Шеллінгу, не подумайте! - точка людського жлобства та бидлопрагнень. Таке собі узагальнене місце, на якому хотіла-б опинитись середньостатистична дзюба.

Амінь.

Ютубу... А все так добре починалось.

Економічний блог The Big Picture знову повеселив: