November 2008 Archives

Коли твої дерева були ще великими, люди вже лупились по дорослому тримали в CVS-репах гігабайти коду. І, повір, ці люди були не дурніші від тебе :-)

Сьогодні виправдали пана Жиденко. Людину, яка вбила мента з метою самооборони. Причому, виправдали не будь-де, а в Харкові, який вважається мєнтовським містом. Я особисто на 99.9 відсотка був впевнений, що його-таки засудять. Але відбулось майже неможливе: суд, зазначивши, що йому довелось виконувати функції слідства, виправдав тракториста. Аж не віриться, що це нарешті сталось в Україні.

Судячі з усього, деяким перевертням з МВС час міцно задуматись. Бо тепер вони можуть попасти не тільки під пильний погляд спецінспекції по кадрам а й під звичайний жакан в брюхо.

Те, що я існую, говорить про те, що мої предки Голодомор пережили.

Коротко:

Сім'я одного мого прадіда по материнській лінії пройшла його без втрат, бо мого двоюрідного діда Діму в 31-у забрали в з КПІ в Москву. Взимку 32/33-го він отримав від сестри коротенького листа, що батько (мій прадід) вже не може ходити, бо опух з голоду. На питання "що там у вас коїться" йому через знайомого в Києві передали листа з детальним описом ситуації. Він виписав в Москву старшу сестру, яка сушила сухарі і мішками слала їх в Кам'яну Греблю. В лютому 33-го сусід мого прадіда від голоду збожеволів та забив на м'ясо дружину і сина. Забрали його коли він, з'ївши цілком дружину, доїдав дитину.

Другий прадід був головою колгоспу в Воронезькій області. Як посадова особа, він отримував 400 грамів хліба на добу, з якого жила його сім'я. Восени 32-го він залишив біля 15 кілограмів збіжжя сім'ї багатодітної вдови в його селі. Взимку, під час голоду, коли це випливло, за ним прийшли. Він помер на етапі в Сибіру. Хліб сім'ї, звісно, видавати перестали. Весну зустріли в порожній хаті, бо майже все виміняли на їжу на Воронезькому базарі.

Предки дружини, з Харківської області, були не суперзаможними, але дуже віруючими. Голодомор вони пережили міняючи золоті оклади з численних ікон на їжу в російських селах за якусь сотню кілометрів, в яких голоду не було. Причому частина золота йшла на те, щоби проходити кордони між районами, де був голод, і де не було.

Обидва прадіди по батьківській лінії - з Росії, з Тамбовської області. В 33-у в них все було нормально. Правда за 12 років до того в них там червоні інший шабаш влаштували, але про то іншим разом.

І при цьому існують пісюхи, для яких голод 33-го - не більше як інформпривід одного рівня зі сваркою наших сучасних політиків. Мені це якось важко в голові вміщується, якщо чесно.

Ну все, нарешті я перетягнув свій журнал на власний сервер і пропалив фід на feedburner. Причому журнал перетягнув повністю: навіть з ЖЖ витягнув свої старі записи і поклав в базу. Поставив собі Moveable Type з PostgreSQL і чекаю, коли на мене звалиться щастя. Поки ставив, зробив одну помилку: створив руками конфігураційний файл, після чого інсталяція MT почала тупо стопитись на етапі створення бази даних. В усьому іншому все встало без жодних проблем.

P.S.: Поки затягував старі пости, знайшов свій допис часів президентських виборів... Ех... Який запал просрали...

Головоломки вміють дарувати просто-таки чудові вечери. Головне, зрозуміти головний принцип і від просто вертіння головоломки в руках перейти до систематичного пошуку варіантів вирішення. Це своєрідне переключення, що успішно звільняє голову від буденних задач.

Приклад на диво адекватної журналістики опублікував Кореспондент. Нажаль, слабо віриться, що українські журналісти можуть писати щось подібне.

Якщо я колись буду обирати собі персональний гімн, то наступний вірш буде одним з головних претендентів:

Добро должно быть в камуфляже
С винтовкой, мордой в черной саже,
С мешком гранат и топором.
Оно придет, стуча кевларом,
Дыша табачным перегаром -
Ты не шути с таким добром.

Оно, злодея сон тревожа,
В асфальт его лицом положит,
По почкам сапогом наддаст,
Приклад в затылок всадит грубо
И надругается над трупом,
Косясь при этом и на нас.

Тебя же, юный мой читатель,
Покоя мирный почитатель,
Прошу беречься от беды:
Состроив пострашнее рожу,
Добра не бойся - будь им тоже,
Пополни светлые ряды!
(с) Обрез

P.S.: Надибано в Сергія Діброва.

from apps.donors.models import Vendor, Family, Model, Donor
#...
@permission_required('donors.add_vendor')
def add_vendor(request):
#...
@permission_required('donors.delete_vendor')
def del_vendor(request):
#...

... за C++. Подивився нещодавно про концепти, розширення, що з великою вірогідністю увійде до наступного стандарту (принаймні, в драфті є ключові слова concept та concept_map), і заскучав. Мабуть, так скучають майстри (сам себе не похвалиш - день пропав :) за точними та надійними інструментами: піхотинець - за Калашем, будівельник - за рівнем, математик - за гостро заточеним карандашем.

Я думаю, що любов чоловіків до ножів, мечів, короткостволу і зброї взагалі - це окремий випадок потягу до інструментів. Бо інструмент, яким володієш - це можливість. Щоправда, пієтет до зброї зазвичай спостерігається серед тих, хто нею не володіє, але профі свої ножі/гвинтівки/вибухівку люблять по-справжньому. Це узагальнення спало мені на думку, коли я пару тижнів тому попав в будівельний магазин у відділ інструментів. Ледь слиною не зійшов. Про магазини зброї мовчу :-))

... не про всіх, але жорстко.

- ... тож не читайте перед обідом радянських газет.
- Даруйте, професоре, так інших-же нема!
- То жодних і не читайте.

Як на мене, то порада Преображенського актуальна й досі.

... це таке місто, яке вдень красивіше, ніж вночі.

... як Борис Апрєль може ходити в чоловічій туалет

Мені в принципі, пофіг, але якщо вже пішли емоції, то скажу:
1) В даному конкретному випадку справа не в українізації.
2) Кожен громадянин України може купити тарілку і дивитись будь-яке лайно.
3) Для трансляції сигналу в кабельних мережах відключені канали повинні були виконати якусь процедуру, що прописана в нашому законодавстві. Гумор в тому, що вони мали це зробити ще кілька років тому. І так довго росіян не відключали, тільки тому, що боялись політичних наслідків. Тепер на них наплювали і нарешті відключили.

Інша справа, що в чергове наші чиновники продемонстрували нерозуміння того, що вони функціонують в агресивному середовищі. По-правильному, вони мали піарити своє рішення і публічно закликати російські канали до приведення їх діяльності на території України у відповідність з законом щонайменьше за кілька тижнів до відключення. І якщо-б ті погодились, то з помпою і трансляцією по тєліку влаштувати ритуал підписання "документу, безумовно важливого для двосторонніх відносин". З наголосом на тому, що росіяни виконують закони України. Якщо-б ні, то знову-ж таки показати по тєліку, як засмучений голова нацради після кількахвилинної промови (з обов'язковими російськими субтитрами!!) вимикає якийсь рубильник.

Узагальнюючи - людям треба говорити, чому держава в особі своїх службовців робить ті чи інші речі. Інакше будуть емоції.

Що-ж стосується посту шановної Альони, то з деякими її тезами я цілком згоден. Українська як державна повинна розвиватись, шліфуватись і мати в цьому підтримку з боку держави, але не негативну, засновану на заборонах, як зараз, а позитивну. Наприклад, Адміністрація Президента мала-б розробити і пролобіювати закон про звільнення від податків процесу створення контенту державною мовою. Причому будь-якого контенту - від газет до фільмів. І я готовий битись об заклад, що в разі прийняття такого закону буквально через кілька місяців розкладки зарясніють попсовими україномовними журналами і кількість перекладених фільмів виросте в рази.

В мене особисто вже другий рік борозенками ходить думка заснувати конкурс і грошову премію за найкращий науково-популярний твір та підручник українською. Особливо в галузях природничих наук та економіки. Якщо хто знає вже існуючий конкурс або сподобає ідею - готовий підтримати руками, ногами і грошима.

Подивився трохи і перемкнув. Згадав "Анфуаре Дю Мельсіс" (пробачте, не знаю, як правильно пишеться французською), який мені якось кума (Юлька, дякую!) дала на диску і припинив дивитись. Тепер це не для мене. Тепер я знаю, які шоу мені подобаються.

Амери вже забєбалі на музичному шоу нагадувати, що в них переміг їхній Баран Обака.

Вітус мудр.