Нарешті добрався до цього фільма. Хто не дивився, але хоче - далі краще не читати :-)
Я взагалі дивлюсь мало документального кіно, тож мені важко оцінювати його з кінематографічної точки зору, але навіть мені впало в око широке застосування прийомів "а-ля Матриця".
Очевидно, автори фільму хотіли вкласти в голову глядача думку про те, що оточуюча нас реальність - це своєрідна Матриця. Штучне середовище, головна мета якого - тримати нас в рабстві. І що достатньо скинути владу банкірів та урядів, які їх підтримують, відмовитись від грошей та скористатись сучасними технологіями, як одразу засяє сонце свободи і людям стане не потрібно хворіти, помирати та важко працювати для задоволення своїх потреб.
Американцям, звісно, це може видаватись brand new idea, але народженим в СРСР це має дещо нагадувати. Автори фільму знову пропонують комунізм.
Структура фільму для цього вибрана майже банальна. Спочатку глядачеві в темних красках, з шиплячими екранами "а-ля Матриця", та з чорно-білими вставками показується та розказується, як страшно жити та які погані речі робляться заради грошей, а потім створене психологічне напруження каналізують в пропаганду проекту "Венера".
Вони кажуть, що механіка створення додаткових грошей робить неминучими кризи та дефолти. І що при інфляції знецінюються мої гроші. При цьому автори свідомо, як на мене, обходять той факт, що інфляція знецінює не тільки мої статки, але й мої борги. Вони кажуть, що присутність відсотку на позику робить грошову систему шахрайською. Але вибачте, хто примушує мене брати позики під відсотки? І якщо вже існує відсоток на позику, то що заважає мені назаробляти грошей і давати позики під ті-ж відсотки?
Вони приводять приклади того, як процес максимізації прибутків в конкурентному середовищі призводить до вбивств відомих політиків та, як наслідок, безвідповідальної експлуатації цілих країн. Але знову-ж таки: якщо на всю країну лише один-два політика справді готові щось робити для блага людей своєї країни, то це проблема громадян цієї країни. І нічия більше. Конкуренція є принциповим наслідком обмеженості доступних ресурсів нашої планети. Представники конкурентного та неконкурентного середовищ можуть співснувати тільки до того моменту, поки їхня загальна кількість не упреться в обмеження якогось з ресурсів. Після чого представників неконкурентного середовища буде еліміновано.
Вони кажуть, що якщо будуть задоволені базові потреби людей, то відпаде потреба в тюрмах і з'являться інші стимули працювати. Дивлячись на піраміду Маслоу, в це віриш. Але іноді люди йдуть дуже дивними шляхами до задоволення своїх вищих потреб, згадайте хоча-б Герострата. Та й жадання влади теж до вищих потреб відноситься: Гітлер, Сталін, Муссоліні, Піночет в побуті були скромними, місцями навіть аскетичними людьми.
Я розумію авторів. Мені теж хочеться жити в ідеальному суспільстві з необмеженим інтернетом, дихати чистим повітрям, слухати тишу та досліджувати океани нашої планети. І при цьому абсолютно не замислюватись про ціну. І я впевнений, що чогось подібного хочеться кожній людині на планеті. Але є кілька дуже серйозних проблем, що заважають досягненню цього ідеалу, які фізично не можуть бути вирішені протягом життя наступних кількох поколінь. І дуже вірогідно, так ніколи і не будуть вирішені.
По-перше, проект Венера не пропонує методики або технології переходу від поточного суспільства до кращого. Принципово тут є два шляхи: еволюційний та революційний. Революційний ми вже спробували: індустріалізація в обмін на сотні тисяч людських життів, штучний голод, палаючі ідеалісти, що безжально вбивають і гинуть заради високої ідеї, гасло "мета виправдовує засоби" в дії. Наступного разу, я впевнений, реалізатори революційного шляху спробують врахувати помилки початку 20-го століття, але без жертв вони не обійдуться - 100%. Еволюційний-же шлях робить проект "Венера" непотрібним, бо розвиток суспільства і так рухається в напрямку задоволення гуманітарних потреб людини.
По-друге, швидке вирішення базових потреб людства призведе до вибухоподібного зростання населення планети, що в свою чергу дасть кілька неприємних наслідків, серед яких стрімке зростання конкуренції за базові ресурси, що призведе до нових воєн, а також різке погіршення епідеміологічної ситуації. Увімкнеться ціла купа механізмів регуляції розміру нашої популяції на планеті. І якщо ми їх всі зможемо подолати за допомогою умовно нескінченної кількості енергії, то на Землі залишаться тільки люди та істоти, що паразитуватимуть на наших відходах.
Ну і головну причину, яка заважає побудувати комунізм реалізувати проект, я зберіг на останок: людська природа. Наша слабкість, нездатність опиратись бажаннями змушує нас брати кредити під відсотки і затьмарює розум, коли треба приймати важливі рішення, наша біологія змушує нас поводитись нераціонально. Ми самі по собі - надскладні системи, що зазнають флуктуацій, які вже в свою чергу стають причинами вчинків, ідей, моделей поведінки. Банально, але ця складність і флуктуації є причиною як наших слабкостей, так і нашої сили. І ми не можемо відмовитись від чогось одного, бо втратимо все.
Амінь.
P.S.: Цей дідусь з проекту Венера, який з розумним видом розказує, як все має бути, чимось схожий на Махатму Ганді.
