Вельмишановний пан Шао порадував. Навіть не просто порадував. Він зробив мій вечір посиланням на приклад незворотньої деградації особистості.
Щоправда, ми з ним трохи розійшлись в думці щодо класифікації даного випадку: він вважає це кінцевою стадією професійної деформації. Я-ж вважаю, що це приклад втрати здорового глузду - підгрунття будь-якого професіоналізму.
В будь-якому випадку я цілком згоден з одним з коментаторів запису: ТАКЕ курево, напевно, навіть в Нідерландах заборонено.
Родовий відмінок другої групи має закінчення А (я) в наступних випадках:
P.S.: а взагалі, треба більше читати книжок, щоби правильні форми випливали з підсвідомості автоматично.
Реально, заценіть:
Невизначений інтеграл від x2 + 2x + 5
Ну і взагалі щоби поховатись там: ПРИКЛАДИ.
Вони нашої смерті хочуть: я-ж звідти тепер не вилізу ніфіга!! :-D
Виявляється, я народився у повний місяць.
Кілька кубічних сантиметрів антиматерії утримуються протягом 5 годин у вакуумі, що утворюється двома магнітами, що працюють від акумуляторів.
Господи, прошу тебе, пробач мені за те, що я це знаю.
Сьогодні в Ілонки грали в "КМС". Це карточна гра типу Magic the Gathering, тільки з гірсько-туристичним антуражем і трохи іншими правилами. Грають максимум 6 чоловік двома колодами карт і одним кубиком. З однієї колоди витягуються перепони, з іншої - снаряга, що в загальному випадку допомагають ці перепони проходити. Проходження приносить один значок. На початку гри кожен гравець має один значок. Виграє той, хто першим назбирає 10 значків. Перепони бувають двох типів - які треба проходити самому і такі, що можна "докинути" іншому гравцеві, в момент, коли він проходить свою перепону.
Останній момент, очевидно, передбачає, що гравець не повинен не тільки збирати значки, а й заважати іншим гравцям робити це. Особливо в той момент, коли інший гравець наближається до завершення. Цей останній момент робить гру неприємною. При тому, що мені подобається ціла маса інших моментів цієї гри, цей останній все псує і заважає отримати задоволення від гри на останніх стадіях. Причина, як мені здається, в надвисокому нервовому напруженні, яке виникає в момент очікування западла - моменту, коли інші гравці починають активно заважати доводити гру до кінця.
Іншою грою, в яку я більше не граю з-за тої самої причини, є "Мафія". Напруження, що я відчував під час гри, не тільки заважало отримувати задоволення від гри, а й конкретно псувало настрій на кілька годин після закінчення. Іще одним вкрай неприємним моментом цієї гри є її набута останнім часом популярність в Україні. З моєї точки зору це свідчить про те, що суспільство розглядає концепцію цілеспрямованого перешкоджання своєму ближньому у досягненні певної мети, тобто "западла", як цілком прийнятну.
СБУ порушила кримінальну справу щодо обставин виникнення масового голоду в Україні в 32-33 роках. Я вважаю, що це треба було зробити набагато раніше. У році так 91-92. І це значно важливіше, ніж будь-які пам'ятникі.
Після того, як катастрофа сталась вже неможливо повернути життя людям, що загинули. Головне - зробити так, щоби катастрофа більше не повторилась. Для цього треба виявити і, по можливості, усунути її причини. Це має бути головною метою розслідування.
Прочитав статтю Роберта Карнейро (Robert L. Carneiro) присвячену теорії походження інституту держави, "A theory of the Origin of State". Стаття була опублікована в журналі "Science" 21 серпня 1970 року. В статті під державою мається на увазі автономна політична одиниця, що має територію та централізоване керівництво, що може збирати податки, мобілізувати населення своєї території на роботу чи війну, встановлювати закони та підтримувати порядок.
Короткий висновок: спочатку була війна.
Сильний фільм. Важко сказати, чим саме він бере, але аж забирає. Пошарпана реальність американської глибинки помножена на наркотики, гроші і психів - справді не місце для старих, які пам'ятають, як їх попередники ходили без зброї.
В фільмі є кілька моментів, які я не зовсім зрозумів. Треба буде передивитись.
Останнім часом мене зацікавили теорії виникнення держави. Зацікавили, бо в мене самого сформувалась власна теорія традицій державності. На мій дилетантський погляд слов'яни в цілому і Україна зокрема поділені між Нормандською та Ординською традиціями.
Київська Русь була носієм нормандської традиції державності аж до зникнення в 1242 році. Литва, що завоювала території її північно-західної частини через сто років, також була носієм Нормандської традиції. З іншого боку Орда, що завоювала Хазарію і територію Східної Київської Русі, принесла свою державницьку традицію, яку Московське князівство (потім, царство) пронесло аж до моменту перетворення Петром Першим в Російську Імперію.
Тут в моїй теорії виникає цікавий момент: Європа, на яку так відчадушно рівнявся Петро Перший, була синтезом кількох державницьких традицій: залишків Римської, франкської, германської та потужної на той час Нормандської традиції. Питання в тому, наскільки Московське царство прийняло ту традицію, яку йому пропонував Петро Перший. Тут я схильний думати, що Російська Імперія стала у свою чергу синтезом європейської та ординської традицій. Пропорційний склад суміші - надто дискусійне питання для короткого посту.
Можливо, треба сформулювати саме поняття "державницька традиція", але не хочеться вигадувати велосипед. Хочеться начитатись авторитетних джерел, щоби зрозуміти, наскільки моя теорія вірна.
Я раптом з'ясував, що більшість наших співгромадян не в курсі одного тонкого аспекту нашої Конституції. Цей аспект стосується референдумів.
Теоретично, референдум - це найвища форма безпосереднього волевиявлення народу України, що є єдиним джерелом влади в нашій державі (ст. 5). Але реальність чітко відображена в статті 74:
Стаття 74. Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.
Про амністії я зараз нічого не скажу, але виходить цікава штука: народ України, єдине сцуко джерело влади в країні, позбавлений банальної можливості розпоряджатись власними грошима.
Було-б цікаво послухати авторів нашої Конституції з приводу цієї статті.
Я радий за Шахтар і вважаю, що вони дуже добре відіграли. Але мені здалось, що в другому додатковому таймі суддя нам підсужував.
Сьогодні з ранку помер Янковський. Мир душі його.
Одною з перших моїх вправ у програмуванні на OCaml була реалізація алгоритма генетичної оптимізації (ГА). За посиланням приведено повний текст програми.
Особливістю мого варіанту є те, що він з самого початку задумувався, як ключова частина оптимізатора алгоритмів, представлених у вигляді програм на C, C++ або будь-якій іншій мові програмування, що дозволяє розбивати тексти програм на кілька файлів. Передбачалось, що цільова функція (ЦФ), представлена у прикладі елементарною функцією трьох змінних, буде замінена модулем, що буде генерувати частину тексту програми (у випадку C/C++ це був-би h-файлу з константами), компілювати код в бінарний модуль та виконувати його. Результати виконання програми мали повертатись в ГА для збереження в кеші.
Внутрішнє уявлення гена - ціле число, хромосоми, відповідно, - список цілих. Для того, щоби трохи спростити генерацію коду цільовій функції було введено концепцію дескриптора. Дескриптор - це список областей визначення кожного параметра ЦФ, за допомогою якого можна отримати з хромосоми список конкретних значень параметрів. Також, оскільки передбачалось, що вартість обчислення ЦФ набагато дорожче, ніж зберігання хромосоми з результатом обчислення, тож було введено кеш результатів обчислення.
Кодування коментарів в програмі - koi8-u.
Журнал "Nature" опублікував статтю Arise 'cliodynamics', в якій автор, професор Коннектікутського Університета Петро Турчин, пропонує шляхи перетворення Історії з проститутки Політики в Науку.
В суботу згадав, що давно не брав в руки гвинтівку. Тож, вчора сіли та поїхали "обстрілювати" нове для нас місце - готель "Снайпер", що в Капітанівці (23 км по Житомирській трасі). Очевидно, раніше тут була якась стрілецька база. Хазяйство велике, хоч і трохи занедбане. Але для того, щоби постріляти у своє задоволення є всі умови: ми бачили стрільбіще для гладкоствольної зброї, нарізної зброї та короткоствола. Для нарізної є дві дистанції - 100 та 300 метрів. Схоже, я стану там постійним гостем.
Потім з друзями вечеряли суші в ресторані "Рішель'є", що біля площі Льва Толстого. Якість риби - понад всі компліменти. Але Рішель'є заслуговує на хороші слова не тільки за це. Найголовніше - він не псується. Що-б ви там не скуштували - це буде добра якісна їжа. Вперше я побував там біля 10 років тому і з того часу жодне відвідування цього ресторанчика не залишало мене розчарованим.
Завершили вихідний ми в гостях в цих-же друзів двома джаз-дисками: David Sanborn "Timeagain" та Matt Bianco "Matt's Mood". Спеціально даю посилання на SACD-диски, бо одна справа слухати відмінний джаз на хороших колонках в якісному стереозапису, і трохи інша - закрити очі і відчути себе просто перед сценою в невеличкому клубі, де грають чудову музику. Апаратура Дімича в комплекті з цими дисками цілком дає таку можливість.
Криза доповзла і до мене: їм сир з пліснявою, п'ю старе вино та їжджу в машині без верха.
... чого і вам бажаю.
Нарешті цілком прослухав доповідь Yaron Minsky щодо використання OCaml в умовах торгової компанії. Отримав масу задоволення. По-перше - від очевидної наявності здорового глузду і по-друге - від схожесті точок зору на різні речі. Наприклад, вони в Jane Street теж полюбляють type tags та match і теж не використовують ОО.
Рекомендую.
Моя новинна лента сьогодні радує здоровим цинізмом: буквально один за одним прилетіли дописи двох дуже шанованих мною людей. Один проаналізував перспективи української науки, другий - "звернення мам до Тимошенко".
В першому дописі виводиться дуже вірогідна (хоч і не скажу, що найвірогідніша) модель розвитку нашої фундаментальної науки. Наприкінці робиться висновок: за кілька років її не стане. Власне, її і зараз майже нема в порівнянні з більш розвиненими країнами, але за кілька років чиновники і суспільство будуть змушені визнати це публічно. І знаєте що? Мене чомусь це зовсім не засмучує. Хоча я розумію, що повернути фундаментальну науку в країну буде нереально дорого.
Другий допис розглядає допомогу на народження дитини і ставить питання "а за що, власне, ми маємо платити?" І хоча автор знаходиться за океаном, я знаходжу таку постановку питання дуже вірною, хоча і визнаю, що бажання мати дітей для більшості жінок відноситься до класу фізіологічних потреб. Фактично, вимагаючи грошей в прем'єр-міністра ці мамаши вимагають грошей від всіх громадян країни, від суспільства (бо в самої прем'єрки грошей на виплати, очевидно, не вистачить). Але якщо я вже плачу за дитину, в зачатті якої я не брав участі, то я хочу розуміти, за що саме я плачу.
